У грудні 2007 року я був у дитячому будинку біля Бородянки. Цього разу ми там були з Різдвяною програмою і подарунками від нашої церкви. Я знаю там усіх дітей, але цього разу були двоє нових діток. Їх звати Коля(8 років), та Яна(11років). Вони потрапили в дитячий будинок, тому що їхні батьки-алкоголіки померли кілька місяців тому. Я спробував поспілкуватися з Яною та Колею, але було непросто, вони переживали важкі часи.

Господь вклав у наші з Юлею серця бажання молитися за них, і з часом ми відчули спонукання взяти їх у свою родину. Ми не поспішали, оскільки розуміли, що це дорослі діти й вони пережили смерть батьків. Протягом наступних трьох місяців я і Юля (іноді й Марго) їздили до них у дитячий будинок, щоб спілкуватися, молитися за них і всіляко служити й допомагати Яні та Колі. Господь відкрив їхні серця до нас.

Ми з Юлею посилено молилися про рішення всиновити дітей, яких Господь привів у наше життя, дав нам любов до них і сильне бажання піклуватися про них.

Господь проговорив до мене через Своє Слово. Читаючи Євангелію від Івана 14:1-3, я побачив, що Господь Ісус не тільки врятував і подарував вічне життя, але й готує для нас місце й обіцяє забрати, щоб ми були там, де Він. Господь не обмежився, давши нам подих, життя й усе необхідне для існування. Він готує нам місце й забере нас до Себе. Я почув Божий заклик зробити те саме для Яни й Колі.

Господь великими чудесами і явною Своєю присутністю провів через процес усиновлення й дарував багато можливостей свідчити про Його силу й любов. У процесі оформлення різноманітних документів виникали перешкоди й проблеми, але Господь сильний і робив чудеса.

Зараз ми живемо всі разом, і у нас із Юлею четверо дітей: Яні 12 років, Марго – 10, Колі – 9 і Марку 3. Всі вони дуже радісні й дружні. Це дійсно Божа благодать до нас!

Ми дуже вдячні Господу за нашу Церкву дорогих братів і сестер, які є величезною підтримкою для нас як духовно, так і фізично. Як багато Церква й всі ви служите нам і нашим дітям. Через вас ми бачимо Божу турботу й любов! Спасибі вам, і нехай Господь славиться у всьому!

Олексій Сатенко, 2008р.